воркування

воркува́ння

-я, с.

Дія за знач. воркувати.

Значення в інших словниках

1. воркування — воркува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. воркування — ВОРКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркува́ти. Ліс зустрів мене як друга Горлиць теплим воркуванням (М. Рильський); Зворушений лунким куванням зозуль, воркуванням горлиць та невгомонним солов'їним щебетом, сповнений прозорою блакиттю...  Словник української мови у 20 томах
3. воркування — ВОРКУВА́ННЯ (своєрідні переливчасті звуки, які видають голуби, горлиці), ТУРКОТА́ННЯ (ТУРКОТІ́ННЯ), ТУ́РКІТ. Ліс зустрів мене як друга Горлиць теплим воркуванням (М. Рильський); Луги розлягалися співами своїх соловейків..  Словник синонімів української мови
4. воркування — ВОРКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркува́ти. Ліс зустрів мене як друга Горлиць теплим воркуванням (Рильський, Сад.., 1955, 114); [Форкіада:] Киньте читанку кохання, Пустотливе воркування (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 371).  Словник української мови в 11 томах