вудження

ву́дження

-я, с.

Дія за знач. вудити II.

Значення в інших словниках

1. вудження — ву́дження іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вудження — ВУ́ДЖЕННЯ, я, с., зах. Дія за знач. ву́дити²; копчення. Обскубували і патрали диких гусей і дрібних пташок, що потім мали йти на вудження над запашними галузками (Н. Королева); Я .. пиляв дрова для вудження шинок (Ю.  Словник української мови у 20 томах