вчавлювати

вча́влювати

(учавлювати) див. вчавити (учавити).

Значення в інших словниках

1. вчавлювати — вча́влювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вчавлювати — ВЧА́ВЛЮВАТИ (УЧА́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВЧАВИ́ТИ (УЧАВИ́ТИ), вчавлю́, вча́виш, док., що, у що. Те саме, що вда́влювати; втискати.  Словник української мови у 20 томах
3. вчавлювати — ВТИ́СНУТИ (УТИ́СНУТИ) (натискуючи, надавлюючи, заглибити в щось), ВДАВИ́ТИ (УДАВИ́ТИ), ВТОПТА́ТИ (УТОПТА́ТИ), ВЧАВИ́ТИ (УЧАВИ́ТИ) розм.; ВТОВКМА́ЧИТИ (УТОВКМА́ЧИТИ) розм., ВТОКМА́ЧИТИ (УТОКМА́ЧИТИ) розм. (із силою, поштовхами). — Недок.  Словник синонімів української мови
4. вчавлювати — ВЧА́ВЛЮВАТИ (УЧА́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВЧА́ВИТИ (УЧА́ВИТИ), вча́влю, вча́виш, док., перех., розм., у що. Те саме, що вда́влювати; втискати. Дерево, притираючись до колії, вчавлювало пальці старої в зачерствілий сніг (Стельмах, Хліб..  Словник української мови в 11 томах