віденці

ві́денці

-ів, мн. (одн. віденець, -нця, ч.; віденка, -и, ж.).

Мешканці Відня.

Значення в інших словниках

1. віденці — ВІ́ДЕНЦІ, ів, мн. (одн. ві́денець, нця, ч.; ві́денка, и, ж.). Мешканці Відня. Були то переважно листи від знайомих віденців і віденок, бо з земляками він майже не листувався (Б. Лепкий); Ще й через сто років показуватимуть віденці місце, на якому стояв намет султана Сулеймана (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
2. віденці — ВІ́ДЕНЦІ, ів, мн. (ві́денець, нця, ч.; ві́денка, и, ж.). Мешканці Відня. Вона типова віденка.  Словник української мови в 11 томах