відмовляти
відмовля́ти
-яю, -яєш, недок., відмовити, -влю, -виш; мн. відмовлять; док.
1》 неперех., кому та з інфін.Давати відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ.
2》 неперех. Говорити у відповідь; відповідати.
3》 перех. Настійно переконувати когось не робити чого-небудь; відраджувати.
4》 неперех., перен. Переставати працювати, діяти внаслідок несправності, зіпсуття (про механізми).
5》 неперех., перен. Переставати діяти або підкорятися волі і т. ін. внаслідок перевтоми тощо (про частини людського організму).
Великий тлумачний словник сучасної української мови