відслужувати

відслу́жувати

-ую, -уєш, недок., відслужити, -ужу, -ужиш, док.

1》 перех. і неперех. Наймаючись, працювати, служити протягом певного часу.

|| Відбувати строк військової служби.

2》 тільки док., неперех. Закінчити служити.

3》 тільки док., перех. і неперех. Стати непридатним внаслідок довгого вживання.

4》 перех. і неперех. Службою, працею віддавати борг.

5》 перех. Проводити богослужіння.

Значення в інших словниках

1. відслужувати — відслу́жувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відслужувати — ВІДСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСЛУЖИ́ТИ, ужу́, у́жиш, док. 1. що і без прям. дод. Наймаючись, працювати, служити протягом певного часу. І пішов той вовк до чоловіка відслужувати (з переказу); // Відбувати строк військової служби.  Словник української мови у 20 томах
3. відслужувати — ВІДСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСЛУЖИ́ТИ, ужу́, у́жиш, док. 1. перех. і неперех. Наймаючись, працювати, служити протягом певного часу; // Відбувати строк військової служби. — Тужити — не тужи, синку, бо однаково треба свій час відслужити! (Коб.  Словник української мови в 11 томах
4. відслужувати — Відслужувати, -жую, -єш сов. в. відслужити, -жу, -жиш, гл. = відслуговувати, відслугувати. Позичте мені огню, — я вам одслужу. Рудч. Ск. II. 6. Одслужи той хліб, що лежачи переїла. Мир. Пов. І. 124.  Словник української мови Грінченка