відшумілий

відшумі́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до відшуміти.

2》 у знач. прикм. Який закінчив, перестав шуміти.

Значення в інших словниках

1. відшумілий — ВІДШУМІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до відшуміти. 2. у знач. прикм. Який закінчив, перестав шуміти. Зі сходу над містом вигоняться світляні лотоси ранку, небо рожевіє свіжо, пелюстково, відшумілим дощем блищать зелені клубки дерев...  Словник української мови в 11 томах