вінчик

ві́нчик

-а, ч.

1》 Зменш.-пестл. до вінець 6).

2》 рідко. Те саме, що віночок 2), 3).

3》 рідко. Те саме, що вінця.

4》 Перехідна частина від шкіри до копита в копитних тварин.

Значення в інших словниках

1. вінчик — ві́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вінчик — Стрічка із зображенням Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці та Івана Хрестителя, яку кладуть на чоло померлого на похороні  Словник церковно-обрядової термінології
3. вінчик — (голови святих) сяйво, (зуба) коронка, (келиха) вінця, (квітів) віночок  Словник чужослів Павло Штепа
4. вінчик — ВІ́НЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до віне́ць 6. Вінчик сонця, що саме заходило, завмер на одну тільки мить на обрії – і зник (С. Скляренко). 2. рідко. Те саме, що віно́чок 2, 3. Сині довгасті очі, у вінчику густих чорних вій – іскрилися (Я.  Словник української мови у 20 томах
5. вінчик — див. вінок  Словник синонімів Вусика
6. вінчик — ВІ́НЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до віне́ць 6. Вінчик сонця, що саме заходило, завмер на одну тільки мить на обрії— і зник (Скл., Хазяїни, 1948, 109). 2. рідко. Те саме, що віно́чок 2, 3. Сині довгасті очі, у вінчику густих чорних вій — іскрилися (Грим.  Словник української мови в 11 томах
7. вінчик — Вінчик, -ка м. ум. отъ вінець.  Словник української мови Грінченка