гасильник

гаси́льник

-а, ч., заст.

1》 Пристосування для гасіння вогню (свічок, світильників і т. ін.).

2》 перен., розм. Те саме, що гаситель 2).

Значення в інших словниках

1. гасильник — гаси́льник 1 іменник чоловічого роду пристосування для гасіння полум'я арх. гаси́льник 2 іменник чоловічого роду, істота гаситель розм.  Орфографічний словник української мови
2. гасильник — ГАСИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Пристрій для гасіння полум'я (свічок, світильників і т. ін.). Пам'ятаєш, як у Діккенса дух Різдва часом сам себе гасильником накривав (Леся Українка); * Образно. * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
3. гасильник — ГАСИ́ТЕЛЬ заст. (пристрій для гасіння свічок, світильників і т. ін.), ГАСИ́ЛЬНИК заст., ГАСИ́ЛО заст., ГАСНИ́К заст. Паламар.. час від часу позирав на нього якось чудно із-за бокових вівтарних дверець, помахуючи в руці лісковим гасильником (І. Франко).  Словник синонімів української мови
4. гасильник — ГАСИ́ЛЬНИК, а, ч., заст. 1. Пристосування для гасіння вогню (свічок, світильників і т. ін.). Пам’ятаєш, як у Діккенса дух різдва часом сам себе гасильником накривав (Л. Укр., V, 1956, 112); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах