гети

ге́ти

-ів, мн.

Стародавні племена, що у 5 ст. до н. е. жили між Балканами і пониззям Дунаю.

Значення в інших словниках

1. гети — Індоєвропейський народ, що в III тис. до н.е. прибув до Малої Азії; в XVII ст. до н.е. створили потужну державу зі столицею в Гаттусасі; розквіт у XVI-XV ст. до н.е.; розвиток культури (кодекс права, XV ст. до н.е.), ремесла і торгівлі; на поч. XII ст.  Універсальний словник-енциклопедія