Значення в інших словниках
-
гноття —
Я, с., діал. Дрантя, лахміття. Бо є ось воно — ошмаття існування! Це гпоття прагнень, спогадів, бажань. (ЧТ:106).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
гноття —
ГНО́ТТЯ, я, с., діал. Дрантя, лахміття. Що, дівуючи, придбала Мотря, то все позношувала: саме гноття та рам’я висіло… (Мирний, II, 1954, 46); Після місячного невпинного походу з боями на плечах бійців висіло саме гноття від сорочок (Панч, В дорозі, 1959, 59).
Словник української мови в 11 томах
-
гноття —
Гноття, -тя с. Отрепье. Де вже думати про одежину!... Все позношувала! Саме гноття та рем'я висіло. Мир. ХРВ. 25.
Словник української мови Грінченка