Значення в інших словниках
-
голубиця —
голуби́ця 1 іменник жіночого роду, істота голубка рідко голуби́ця 2 іменник жіночого роду голубика
Орфографічний словник української мови
-
голубиця —
ГОЛУБИ́ЦЯ¹, і, ж., заст. Голубка. Ті [римські піхотинці] завзято Наскочили на дружб, що, задля жертви, Як наш святий наказує обичай, Несли два птахи, білі голубиці (І. Франко); Тимофій стоїть перед Христею, б'є себе в груди та вичитує.
Словник української мови у 20 томах
-
голубиця —
ГОЛУБИ́ЦЯ, і, ж., заст. Голубка. *У порівн. Яково ж буде їй, моєму дитятеві, що чиста і непорочна у сім ділі, як голубиця..? (Кв.-Осн., II, 1956, 342); Тимофій стоїть перед Христею, б’є себе в груди та вичитує. — Се та, кого жаждала душа моя!...
Словник української мови в 11 томах
-
голубиця —
Голубиця, -ці ж. 1) Голубица, голубка. Подай мені лука й три стрілиці, бо я й побачив три голубиці. АД. І. 149. 2) Ласкательное слово. Ідеш від нас, о царице, іди, іди, голубице! Чуб. III. 253.
Словник української мови Грінченка