грудка

гру́дка

-и, ж.

1》 Щільно стиснутий шматок якоїсь речовини, перев. м'якої, розсипчастої, крихкої.

2》 перев. мн. Нерівності на поверхні землі і т. ін. у вигляді затверділих горбків.

Значення в інших словниках

1. грудка — гру́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гру́дки  Орфографічний словник української мови
2. грудка — [грудка] -дкие, д. і м. -удз'ц'і, мн. -дки, -док дв'і грудкие  Орфоепічний словник української мови
3. грудка — Це землі  Словник чужослів Павло Штепа
4. грудка — див. залишок; частина  Словник синонімів Вусика
5. грудка — ки́дати (шпурля́ти, жбурля́ти і т. ін.) / ки́нути (шпурну́ти, жбурну́ти і т. ін.) камінці́ (камінця́, гру́дкою і т. ін.) в горо́д кого, чий. Зачіпати кого-небудь словами, розмовами, натякаючи на щось. — Оце жінка. Вогонь!...  Фразеологічний словник української мови
6. грудка — ГРУ́ДДЯ (затверділі горбки на поверхні землі), ГРУ́ДА збірн., ГРУ́ДКА перев. у мн.; КО́ЛОТЬ діал. (на дорозі). Змерзлим груддям скрізь і всюди вкрилось поле і шляхи (Н. Забіла); Слова впали в серця, як краплі дощу на суху груду (В.  Словник синонімів української мови
7. грудка — Гру́дка, -дки, -дці; -дки́, -до́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. грудка — ГРУ́ДКА, и, ж. 1. Щільно стиснутий кусок якоїсь речовини, перев. м’якої, розсипчастої, крихкої. Розвинула [Рахіра] з листків сир, з’їла жадібно одну грудку (Коб., II, 1956, 77); Я щодня, як чай з дочкою п’ю, Грудку цукру згадую твою (Нех., Під..  Словник української мови в 11 томах
9. грудка — Грудка, -ки ж. Кусокъ (какой либо плотной массы), комокъ. Вас. 178. Шух. І. 260, 261. Грудка землі. Ном. № 297. Масла грудка. Ном. № 6372. Грудка кашки. Чуб. III. 477. ум. грудочка. По грудочці сахарю дала. Грин. І. 89. Грудочка соли.  Словник української мови Грінченка