гурма

гу́рма

гурми, ж., діал.

1》 Юрба, юрма, гурт (про людей).

2》 Група тварин, птахів, що разом ходять або літають.

Значення в інших словниках

1. гурма — Гу́рма: — натовп [22] — юрба [14]  Словник з творів Івана Франка
2. гурма — д., (людей) натовп, юрба, юрма; (худоби) отара, стадо, (птахів) зграя.  Словник синонімів Караванського
3. гурма — гу́рма гурт, натовп (м, ср, ст): Багато у Львові дечого змінилося. Давно вже не живе стара жебрачка Мінця на Валах, яка обливала водою гурму дітисків, що “дерли з неї лаха” (Домбровський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. гурма — див. багато; ватага  Словник синонімів Вусика
5. гурма — ГУ́РМА́, гу́рми́, ж., діал. 1. Юрба, юрма, гурт (про людей). Веселою гурмою висипали [діти] із школи (Вас., II, 1959, 255); На подвір’ї стояла гурма людей (Стеф., І, 1949, 15); Ціла гурма вчителів обступила Якима (Ков., Світ.., 1960, 31).  Словник української мови в 11 томах
6. гурма — Гурма, -ми ж. Толпа. За нею хлопці гурмою ходять. Чуб. V. 215. см. юрма.  Словник української мови Грінченка