гіатус

гіа́тус

-у, ч., лінгв.

Збіг двох чи кількох голосних звуків в одному слові або на межі слів.

Значення в інших словниках

1. гіатус — гіа́тус іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гіатус — (лат. hiatus — щілина) збіг двох або кількох голосних звуків в одному слові або на межі: до одної, самоохорона.  Словник стилістичних термінів
3. гіатус — ГІА́ТУС, у, ч., лінгв. Збіг двох і більше голосних звуків у слові або на межі слів. Гіатус українській мові не властивий; брак приголосного вона схильна компенсувати епентетичним [j] (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. гіатус — гіа́тус (від лат. hiatus – щілина) збіг двох чи кількох голосних звуків в одному слові або на межі слів.  Словник іншомовних слів Мельничука