дбайливець

дбайли́вець

-вця, ч.

Той, хто дбає, піклується про кого-, що-небудь.

Значення в інших словниках

1. дбайливець — дбайли́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дбайливець — див. бережливий  Словник синонімів Вусика
3. дбайливець — ПІКЛУВА́ЛЬНИК (той, хто піклується про когось, щось), ДБАЙЛИ́ВЕЦЬ, ДБАЧ розм., ДБА́ХА розм. Дитина за клопотанням батьків, опікуна або піклувальника зберігає громадянство України (з газети); Корінь роду.. в тім, щоб бути завжди дбайливцем-господарем, творити добро і добробут (з журналу).  Словник синонімів української мови
4. дбайливець — ДБАЙЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто дбає, піклується про кого-, що-небудь.  Словник української мови в 11 томах