дволикий

дволи́кий

-а, -е, дволиций, -я, -е.

1》 Який має два лиця.

2》 перен. Те саме, що дволичний.

Дволикий Янус — підступна людина, дворушник (за ім'ям давньоримського бога, якого зображували з двома обличчями, зверненими в протилежні боки).

Значення в інших словниках

1. дволикий — дволи́кий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дволикий — див. брехливий; хитрий  Словник синонімів Вусика
3. дволикий — ЛИЦЕМІ́РНИЙ (який приховує свої справжні думки, почуття, наміри й т. ін.), НЕЩИ́РИЙ, БРЕХЛИ́ВИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ФАЛЬШИ́ВИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КРИВОДУ́ШНИЙ, КРИВОПРИСЯ́ЖНИЙ, КРУТІ́ЙСЬКИЙ, ДВОЛИ́КИЙ, ДВОЛИ́ЦИЙ, ДВОЛИ́ЧНИЙ рідко, ДВОЄДУ́ШНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
4. дволикий — ДВОЛИ́КИЙ, а, е, ДВОЛИ́ЦИЙ, я, е. 1. Який має два лиця. 2. перен. Те саме, що дволи́чний. Дволи́кий Я́нус — підступна людина, дворушник (за ім’ям староримського бога, якого зображували з двома обличчями, зверненими в протилежні боки).  Словник української мови в 11 томах