дейнека

дейне́ка

-и, ч., іст.

У другій половині 17 ст. – селянин, озброєний дрючком, довбнею, рогатиною або іншим народним знаряддям, що брав участь у повстанні в Лівобережній Україні.

Значення в інших словниках

1. дейнека — дейне́ка іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дейнека — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. дейнека — ДЕЙНЕ́КА, и, ч., іст. У другій половині XVII ст. — селянин, озброєний дрючком, довбнею, рогатиною або іншим народним знаряддям, що брав участь у повстанні на Лівобережній Україні. Особливо активно діяли загони дейнек на Полтавщині (Іст.  Словник української мови в 11 томах
4. дейнека — Дейнека, -ки м. Словомъ дейнеки впервые названъ пѣхотный полкъ, составленный въ 1657 г. полтавскимъ полковникомъ М. Пушкаремъ изъ всякаго сброда, плохо вооруженнаго. «Пушкарь...  Словник української мови Грінченка