декламатор

деклама́тор

-а, ч.

1》 Той, хто виступає з декламацією.

2》 перен. Збірник віршів для декламування.

Значення в інших словниках

1. декламатор — деклама́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. декламатор — ДЕКЛАМА́ТОР, а, ч. 1. Той, хто виступає з декламацією. Подекуди помітно засмучених декламаторів (Вас., І, 1959, 314); [Горбунов:] Представитись дозвольте. Горбунов Іван! Артист, письменник, декламатор! (Тич., І, 1957, 303); Першими виступили декламатори.  Словник української мови в 11 томах