джаґан — Великий тлумачний словник сучасної мови

джаґан — джаґа́н (джиґа́н) кирка (Лучук) (ст): Чи це перший раз траплялося йому так не на асфальтованій вулиці, а в рові, де повно глини й гострого каміння? Де черевики насякають масною грязюкою, де заголені по лікті руки липнуть до держака важкої лопати або джаґана? (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт