дзен

незм., дзен-буддизм, -у, ч.

Різновид буддизму, який своєрідно тлумачить питання про співвідношення земного та божественного світу, стверджуючи, що вони знаходяться в нерозривній єдності між собою.

Значення в інших словниках

1. дзен — ДЗЕН, у, ч. Те саме, що дзен-будди́зм. Можливо, мали рацію стоїки, які закликали ввійти в себе і, отже, знайти душевний спокій? На зануренні в глибини власного “Я” ґрунтовані й східні вчення про нірвану, дзен (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
2. дзен — Течія у японському буддизмі, що охоплює кільканадцять сект і підсект; перенесена до Японії з Китаю в XII і XIII ст.; гол. елементом релігійних практик є медитація, що провадить до просвітлення (саторі) й визволення з кругообігу втілень; справила вел. вплив на формування японської культури.  Універсальний словник-енциклопедія