диковинний

дико́винний

-а, -е, розм.

Прикм. до диковина.

Значення в інших словниках

1. диковинний — дико́винний прикметник дивовижний розм.  Орфографічний словник української мови
2. диковинний — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
3. диковинний — ДИКО́ВИННИЙ, а, е, розм. Прикм. до дико́вина. Сталось щось надзвичайне, диковинне, таке, що ніколи не буває (Номис, 1864, № 288).  Словник української мови в 11 томах
4. диковинний — Диковинний, -а, -е = дивовижний. Сталось щось надзвичайне, диковинне, таке, чого ніколи не буває. Ном. стр. 288. № 7910.  Словник української мови Грінченка