дикорослий

дикоро́слий

-а, -е.

Який росте дико, без догляду; некультивований.

Значення в інших словниках

1. дикорослий — дикоро́слий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дикорослий — ДИКОРО́СЛИЙ (про рослини), ДИ́КИЙ, ДИКОРОСТУ́ЧИЙ, НЕКУЛЬТИВО́ВАНИЙ. Дикорослі суниці; Спустився (Оксен) у глибоку яругу, порослу чагарем і дикими грушками (Григорій Тютюнник); Дикоростучі ягідники.  Словник синонімів української мови
3. дикорослий — ДИКОРО́СЛИЙ, а, е. Який росте дико, без догляду; некультивований. Серед дикорослих і культурних рослин є багато таких, які можна використати для передбачення погоди (Наука.., 7, 1956, 24).  Словник української мови в 11 томах