дистрофік

дистро́фік

-а, ч., розм.

Хворий на дистрофію.

Значення в інших словниках

1. дистрофік — дистро́фік іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. дистрофік — див. худий  Словник синонімів Вусика
3. дистрофік — ДИСТРО́ФІК, а, ч., розм. Хворий на дистрофію. *Образно. Я віддаю на суд свої творіння Не вам, дистрофікам людських чуттів, а тим, Душею чистим, серцем молодим, Що не згинаються у бурях і турботі (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 95).  Словник української мови в 11 томах