дихальце

ди́хальце

-я, с.

Один із мікроскопічних отворів, якими входить повітря в органи дихання комах.

Значення в інших словниках

1. дихальце — ди́хальце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. дихальце — ДИ́ХАЛЬЦЕ, я, с. Один с мікроскопічних отворів, якими входить повітря в органи дихання комах. Дихає бджола.. черевцем через кілька пар наявних у ньому отворів, що називаються дихальцями (Бджоли, 1955, 34)  Словник української мови в 11 томах
3. дихальце — Дихальце, -ця с. ум. отъ дихало.  Словник української мови Грінченка