дичина
дичина́
-и, ж.
1》 Дикі птахи і звірі, на яких полюють і м'ясо яких використовують як їжу.
|| М'ясо цих птахів, тварин.
2》 розм. Глухе, запустіле місце; глушина.
|| заст., зневажл. Житель цих глухих, запустілих місць.
Великий тлумачний словник сучасної української мови