добраніч

добра́ніч

виг.

Уживається як побажання приємного сну, доброго відпочинку.

На добраніч — те саме, що добраніч.

Значення в інших словниках

1. добраніч — добра́ніч вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. добраніч — Добра́ніч, на добра́ніч  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. добраніч — ДОБРА́НІЧ, виг. Уживається як побажання приємного сну, доброго відпочинку. — Ну, добраніч, моя дитино! Ти, певне, дуже втомилась? (Л. Укр., IIІ, 1952, 503); Вони прощаються коротко: — Добраніч! — Добраніч! (Собко, Срібний корабель, 1961, 161).  Словник української мови в 11 томах