добродіяння

добродія́ння

-я, с., розм.

Дія за знач. добродіяти, а також те, що є її наслідком.

Значення в інших словниках

1. добродіяння — добродія́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. добродіяння — ДОБРОЧИ́ННІСТЬ (надання допомоги, перев. матеріальної, бідним людям, соціально не захищеним групам населення), ДОБРОДІ́ЙНІСТЬ, ФІЛАНТРО́ПІЯ, ДОБРОДІЯ́ННЯ розм., БЛАГОДІ́ЙНІСТЬ розм., БЛАГОДІ́ЙНИЦТВО розм.  Словник синонімів української мови
3. добродіяння — ДОБРОДІЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. доброді́яти, а також те, що є її наслідком. — Я міг би допомогти вам, — запропонував свої послуги отець Михаїл. — Обов’язок отця спонукав мене до такого добродіяння (Юхвід, Оля, 1959, 149).  Словник української мови в 11 томах