довіку
дові́ку
присл.
Усе життя; до кінця життя.
|| Завжди, вічно.
|| Ніколи.
Не забути довіку — див. забувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мовидові́ку
присл.
Усе життя; до кінця життя.
|| Завжди, вічно.
|| Ніколи.
Не забути довіку — див. забувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови