довірливий

дові́рливий

-а, -е.

Який легко довіряє або схильний довіряти кому-небудь.

|| Який виражає довір'я (про погляд, посмішку і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. довірливий — дові́рливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. довірливий — Легковірний, наївний, простакуватий, зелений, небитий, неспокушений, недосвідчений, необачний, необережний, легковажний, некритичний, не скептичний.  Словник синонімів Караванського
3. довірливий — ДОВІ́РЛИВИЙ (який легко довіряє, схильний довіряти), ЛЕГКОВІ́РНИЙ, ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ) заст. Довірливі дівчата стали, не сміють хлопця вивірить — щиро він кохає чи прихитрюється (К.  Словник синонімів української мови
4. довірливий — Дові́рливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. довірливий — ДОВІ́РЛИВИЙ, а, е. Який легко довіряє або схильний довіряти кому-небудь. Старий Бондар.. до інших (тільки не до «панів») довірливий і зичливий (Л. Укр., III, 1952, 721); Робота, як і велике свято, робить людей довірливішими і близькими (Коп., Вибр.  Словник української мови в 11 томах