Великий тлумачний словник сучасної мови

догадливий

дога́дливий

-а, -е.

Який про все догадується, легко знаходить правильне рішення; кмітливий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. догадливий — дога́дливий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. догадливий — Кмітливий, метикуватий, тямовитий, дотепний, див. спосібний, мудрий  Словник чужослів Павло Штепа
  3. догадливий — див. підлабузник  Словник синонімів Вусика
  4. догадливий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
  5. догадливий — ДОГА́ДЛИВИЙ, а, е. Який про все догадується, легко знаходить правильне рішення; кмітливий. В голові догадливого хлопчини вже наклювалася думка: докопатися до джерела, з котрого продавці.. діставали ті батоги (Фр., III, 1950, 55).  Словник української мови в 11 томах
  6. догадливий — Догадливий, -а, -е Догадливый, смѣтливый. Тогді ляхи, мостивиї пани, догидливі бували, усі по лісах, по кущах повтікали. ЗОЮР. Оттоді то вдова недогадлива бувала, ще у другого козака правди питала. Мет. 423.  Словник української мови Грінченка