додумувати

доду́мувати

-ую, -уєш, недок., додумати, -аю, -аєш, док.

1》 перех. і неперех.Закінчувати обдумування чого-небудь; ґрунтовно продумувати, обмірковувати щось.

2》 перех., зі спол. Те саме, що придумувати.

Значення в інших словниках

1. додумувати — доду́мувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. додумувати — див. думати  Словник синонімів Вусика
3. додумувати — ДОДУ́МАТИСЯ до чого (розмірковуючи, зробити певні висновки), ЗМІРКУВА́ТИ що, ДОМІРКУВА́ТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ що, ПРИДУ́МАТИ що, ДОДУ́МАТИ що, ДІЙТИ́ чого, до чого, ДОБРА́ТИ (ДІБРА́ТИ) чого, розм., ПРИХИТРИ́ТИСЯ з інфін., розм.  Словник синонімів української мови
4. додумувати — ДОДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДУ́МАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. і неперех. Закінчувати обдумування чого-небудь; грунтовно продумувати, обмірковувати щось. Вова Порада завжди додумував до кінця, вникав до можливих глибин у все (Коп., Тв.  Словник української мови в 11 томах
5. додумувати — Додумувати, -мую, -єш сов. в. додумати, -маю, -єш, гл. 1) Окончить думать. Ще й не додумала Христя своїх думок. Мир. Пов. І. 158б. 2) Придумывать, придумать. Пішов.... додумать, як би то скувать кайдани на римлян. Шевч. 642.  Словник української мови Грінченка