доконаний

доко́наний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до доконати 2).

|| доконано, безос. присудк. сл.

Доконаний вид грам. — лексико-граматична категорія дієслова, що виражає такі відтінки дії, як завершеність, обмеженість у часі, результативність.

Значення в інших словниках

1. доконаний — доко́наний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. доконаний — Доко́наний. Дієприкм. від доконати. Тверджене зборів волоского сьвященства, що іменоване о[тця] совітника консисторского А. Манастирского вікарієм доконане без згоди і против волі князя церкви, остало без опрокиненя і приводить Архипастиря [В.  Українська літературна мова на Буковині
3. доконаний — Здійснений, довершений, зроблений, виконаний, вчинений, скоєний.  Словник синонімів Караванського
4. доконаний — Доко́наний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. доконаний — ДОКО́НАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до докона́ти 2. Коли б завмерло стала [постать] — за шедевр монументу краси дівочої визнав би й, забувшись про умовності живого світу, впивався б спогляданням мистецько доконаних форм (Ле, Міжгір’я, 1953, 127)...  Словник української мови в 11 томах