дольники

до́льники

-ів, мн., іст.

В Давній Русі категорія селян, які сплачували землевласникові-феодалові певну частину (долю) врожаю зі свого господарства. Здольщина являла собою натуральну ренту.

Значення в інших словниках

1. дольники — рос. дольники категорія селян у Київській Русі, що сплачувала землевласникові — феодалові певну частину (долю) врожаю зі свого господарства. Вона становила, як правило, до половини врожаю, а іноді двох третин, що гальмувало розвиток селянського господарства.  Eкономічна енциклопедія