Великий тлумачний словник сучасної мови

дочиста

I д`очист`априсл.

До повної чистоти.

II д`оч`истаприсл.

Повністю все, нічого не залишаючи, не приховуючи.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. дочиста — до́чи́ста 2 прислівник цілком, усе незмінювана словникова одиниця до́чиста́ 1 прислівник до цілковитої чистоти незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. дочиста — пр., геть чисто все, повністю, цілком, під мітлу, начисто, без залишку, до крихти.  Словник синонімів Караванського
  3. дочиста — див. зовсім  Словник синонімів Вусика
  4. дочиста — ЦІЛКО́М присл. (до кінця; повною мірою), ПО́ВНІСТЮ, АБСОЛЮ́ТНО, ЗО́ВСІМ, ЦІЛКОВИ́ТО, ОСТАТО́ЧНО, СПОВНА́, ТО́ЧНО, ПО́СПІЛЬ, ПРИ́ТЬМОМ розм., ГЕТЬ розм., ГЕТЬ-ЧИ́СТО розм., КРУГО́М розм., НА́СКРІЗЬ розм.; ЗГО́ЛА́ діал.; ДОЩЕ́НТУ, ДОТЛА́, ДО́ЧИ́СТА розм.  Словник синонімів української мови
  5. дочиста — Дочи́ста, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дочиста — ДО́ЧИ́СТА, присл. Повністю все, нічого не залишаючи, не приховуючи. Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать, Усе, що треба, що й не треба (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
  7. дочиста — Дочиста нар. Совершенно все. Ззіли цілого кавуна дочиста. Левиц. Пов. 229. Накинемо злишку по копі, чи й по рублю, то, ей, розберуть дочиста. Кв. II. 13. Забрав усе дочиста.  Словник української мови Грінченка