друкувати

друкува́ти

-ую, -уєш, недок., перех.

1》 Відтворювати тексти, цифри, малюнки і т. ін. друкарським способом.

|| Випускати в світ; видавати.

2》 Уміщувати в пресі; публікувати.

|| Уміщувати на своїх сторінках (про газети, журнали і т. ін.).

3》 Відтворювати текст друкарською машинкою.

Значення в інших словниках

1. друкувати — друкува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. друкувати — Друкува́ти. Пліткувати. Роблю Вас лише на те уважним, аби Ви з нею дуже одверто не говорили, бо вона дуже друкує, так як і її найстарша сестра і брат, і відтак розповідає несотворенні речі (Коб., Листи, 54, 354) // порівн. нім.  Українська літературна мова на Буковині
3. друкувати — Видавати, випускати у світ, публікувати, оприлюднювати; (на машинці) писати.  Словник синонімів Караванського
4. друкувати — ДРУКУВА́ТИ (на друкарській машинці), СТУ́КАТИ розм., НАСТУ́КУВАТИ розм. — Док.: надрукува́ти, ви́друкувати, насту́кати. Вдень вона друкує у конторі зведення про нафтовий видобуток (О. Донченко); Їй літери тремтіли в очах і в голові. О радість юна, де ти?.  Словник синонімів української мови
5. друкувати — Друкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. друкувати — ДРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Відтворювати тексти, цифри, малюнки і т. ін. друкарським способом. Чи не можна б друкувати 4-ту книжку на такому грубому папері, як дві попередніх? (Коцюб., III, 1956. 259); — Чудак —чоловік!...  Словник української мови в 11 томах
7. друкувати — Друкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Печатать.  Словник української мови Грінченка