дріб'язок

дрі́б'язок

-зку, ч.

1》 збірн. Невеликі предмети, речі.

2》 збірн., розм. Малі діти.

|| Живі істоти малого розміру порівняно з іншими однорідними.

3》 мн. і збірн. Невеликі шматочки, маленькі частини чого-небудь.

4》 Щось незначне, неважливе, нікчемне.

Значення в інших словниках

1. дріб'язок — дрі́б'язок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дріб'язок — (- дітей) малеча, ДРІБ; (скла) ЗБ. дріб'язки, дрізки, шматочки, часточки; (щось несуттєве) ДРІБНИЦЯ, як ім. пусте, ід. невелике діло.  Словник синонімів Караванського
3. дріб'язок — див. гроші; дрібниця  Словник синонімів Вусика
4. дріб'язок — I. ДІ́ТИ (маленькі дівчатка й хлопчики), МАЛЕ́ЧА, ДІТВОРА́ розм., ДІТЛАХИ́ розм., ДІТЛАШНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ТА розм., ДРІБНО́ТА розм., ДРІ́Б'ЯЗОК розм., ДРОБИНА́ розм., МІЛКОТА́ розм., ДІТИ́СЬКА розм., МА́ЛЕЧ діал., БАХУРНЯ́ діал., ДРІБ діал.  Словник синонімів української мови
5. дріб'язок — Дріб'язок, -зку м. 1) Мелочь, мелкія вещи. Оце забув купити олії. Стілько дріб'язку було, що як його й не забути: купи соли, купи риби, меду, мила, олії, — от і забудеш що небудь, випаде з голови. Кіевск. у. 2) Маленькія дѣти.  Словник української мови Грінченка