дурносміх

дурносмі́х

-а, ч., розм.

Той, хто сміється без причини або з найменшого приводу.

Значення в інших словниках

1. дурносміх — дурносмі́х іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. дурносміх — див. дурний  Словник синонімів Вусика
3. дурносміх — ДУРНОСМІ́Х, а, ч. і ж., розм. Той, хто сміється без причини або з найменшого приводу. — Дурносміх завжди знайде з чого пореготати (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 181).  Словник української мови в 11 томах
4. дурносміх — Дурносміх, -ха м. Смѣющійся безъ повода. Конст. у.  Словник української мови Грінченка