дурнувато

дурнува́то

розм.

Присл. до дурнуватий 2).

Значення в інших словниках

1. дурнувато — дурнува́то прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. дурнувато — ДУРНУВА́ТО, розм. Присл. до дурнува́тий 2. Павлушка стояв осторонь і дурну вато осміхався (Вас., І, 1959, 154); Вона була б простояла так, дурнувато кліпаючи очима, всі ці п’ятнадцять хвилин, коли б не нова несподіванка (Смолич, І, 1958, 62).  Словник української мови в 11 томах