душевнохворий

душевнохво́рий

-а, -е.

З розладнаною психічною діяльністю. Душевнохвора людина.

|| у знач. ім. душевнохворі, -рих, мн. Люди з розладнаною психічною діяльністю.

Значення в інших словниках

1. душевнохворий — душевнохво́рий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. душевнохворий — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ (який має психічний розлад, психічно хворий), БЕЗУ́МНИЙ рідше, ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, ДУШЕВНОХВО́РИЙ рідше, НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм., НАВІСНИ́Й підсил. розм., ОГЛАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СКАЖЕ́НИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
3. душевнохворий — ДУШЕВНОХВО́РИЙ, а, е. З розладнаною психічною діяльністю. Душевнохвора людина; // у знач, ім. душевнохво́рі, рих, мн. Люди з розладнаною психічною діяльністю.  Словник української мови в 11 томах