діада

діа́да

-и, ж., філос.

У піфагореїзмі та платонізмі: термін, що ним позначали принцип невизначеності, множинності й мінливості; прот. монада.

Соціальна діада — група з двох людей.

Значення в інших словниках

1. діада — ДІА́ДА, и, ж. 1. філос. У стародавніх філософів (піфагорійців) – позначення невизначеності, множинності й мінливості; протилежне монада. Учення про монаду й діаду як вищі принципи буття приписується Піфагору (з наук. літ.). 2. книжн.  Словник української мови у 20 томах
2. діада — діа́да (від грец. δύο – два) тензор другого рангу.  Словник іншомовних слів Мельничука