ділитися

діли́тися

ділюся, ділишся, недок.

1》 Розпадатися на частини.

|| Мати властивість розпадатися на частини.

|| Мати у своєму складі частини; розділятися.

|| Розподілятися на групи, категорії.

|| Здійснювати поділ майна.

2》 чим. Розподіляти між собою (між членами групи).

|| Вирізняти з чого-небудь свого частину чогось, спільно користуватися чим-небудь.

|| перен. Передавати, повідомляти щось; взаємно обмінюватися (думками, досвідом).

|| Звірятися кому-небудь.

3》 Мати властивість ділення на інше число без остачі.

4》 Пас. до ділити 1).

Значення в інших словниках

1. ділитися — діли́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ділитися — (останнім) відривати від свого рота, док. віддати останню сорочку.  Словник синонімів Караванського
3. ділитися — діли́тися оста́ннім (заст. послі́днім) (шматко́м хлі́ба) з ким і без додатка. Виявляти співчуття, доброту, людяність у ставленні до когось. Брати завжди жили дружно: в біді ділилися останнім (З усн. мови); — От добрячий цей Карпо? Посліднім ділиться ..  Фразеологічний словник української мови
4. ділитися — I. ЗВІРЯ́ТИ що (не криючись, правдиво розповідати кому-небудь щось потаємне), ПОВІРЯ́ТИ, ДОВІРЯ́ТИ, ДОВІРЯ́ТИСЯ, ЗВІРЯ́ТИСЯ в чому, ДІЛИ́ТИСЯ чим, ВИПОВІДА́ТИ розм., ПОВІДА́ТИ розм., ПОВІ́ДУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. ділитися — ДІЛИ́ТИСЯ, ділю́ся, ді́лишся, недок. 1. Розпадатися на частини. Ділиться на шматки товста крига над водою (Мирний, IV, 1956, 299); // Мати властивість розпадатися на частини; // Мати у своєму складі частини; розділятися.  Словник української мови в 11 томах
6. ділитися — Ділитися, -люся, -лишся гл. Дѣлиться. Як пожали вони просо, то почали ділиться, да й не помирились. ЗОЮР. II. 31.  Словник української мови Грінченка