Значення в інших словниках
-
еклектика —
екле́ктика іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
еклектика —
екле́ктика, еклекти́зм (від грец. εκλεκτικός – той, що вибирає) 1. Напрям в античній філософії 2 ст. до н. е. – 2 ст. н. е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденція до стирання відмінностей між ученнями й школами.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
еклектика —
Тенденція в красних мистецтвах до поєднання стильових елементів, запозичених від різних епох і мистецьких середовищ; одна з основ академізму; характерна для різних епох, зокрема для 2-ої полов. XIX ст.
Універсальний словник-енциклопедія
-
еклектика —
ЕКЛЕ́КТИКА, и, ж., книжн. Те саме, що еклекти́зм. Еклектика завжди лишається еклектикою, тобто необгрунтованою спробою поєднати і примирити ідеї, аргументи, концепції, які з точки зору діалектичного матеріалізму поєднати неможливо (Рад. літ-во, 6, 1968, 49).
Словник української мови в 11 томах