експресіонізм

експресіоні́зм

-у, ч.

Напрям у мистецтві та літературі, що проголосив єдиною реальністю суб'єктивний духовний світ людини та мав за основну мету його вираження.

Значення в інших словниках

1. експресіонізм — експресіоні́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. експресіонізм — (від лат. expressio — вираз) — напрям європейського мистецтва першої чверті ХХ ст., який зосереджувався на хворобливому стані душі, негативних сторонах дійсності, співчуванні приниженим та ображеним, жаху та відчаї. В музиці риси Е. властиві творчості...  Словник-довідник музичних термінів
3. експресіонізм — • експресіонізм [від лат. expressio (expressionis) — вираження] - напрям у мист-ві й л-рі ряду країн (зокрема, Німеччини, Австрії, Швейцарії), що виник і розвинувся як реакція на гостру соціальну кризу капіталістич. світу у 1-й чверті 20 ст. Від ін.  Українська літературна енциклопедія
4. експресіонізм — експресіоні́зм (від франц. expression – вираження, виразність) формалістична суб’єктивно-ідеалістична течія в буржуазному мистецтві й літературі 20 ст. Суб’єктивний світ художника Е. проголосив єдиною реальністю, а вираження його – головною метою мистецтва. Поширений у ФРН, Франції, США.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. експресіонізм — Напрямок у літературі, малярстві, музиці, театрі та кіно у 1-ій третині ХХ ст., найпоширеніший в Німеччині та Австрії після I Світової війни; розвинувся, зокрема, як опозиція до імпресіонізму, естетизму, натуралізму...  Універсальний словник-енциклопедія
6. експресіонізм — Експресіоні́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. експресіонізм — ЕКСПРЕСІОНІ́ЗМ, у, ч. Формалістична течія в буржуазному мистецтві та літературі XX ст., представники якої суб’єктивний світ художника вважають єдиною реальністю, а вираження його — головною метою мистецтва.  Словник української мови в 11 томах