емпіреї
емпіре́ї
-їв, мн., книжн.
1》 У давньогрецькій міфології – найвища частина неба, наповнена вогнем і світлом, де жили боги.
2》 перен. Висота, височінь.
Витати в емпіреях — фантазувати, плекати нездійсненні мрії.
Великий тлумачний словник сучасної української мови