ентелехія

ентеле́хія

-ї, ж., філос.

1》 Реалізація, дійсність.

2》 Життєва сила, що її припускають у філософії віталізму.

3》 У філософії Аристотеля – внутрішня мета руху, закладена в прихованому вигляді в кожному бутті до його здійснення; діяльне, формуюче начало.

Значення в інших словниках

1. ентелехія — ентеле́хія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ентелехія — ентеле́хія (від грец. εντελέχεια – здійсненість) у філософії Арістотеля – внутрішня мета руху, закладена в прихованому вигляді в кожному бутті до його здійснення; діяльне, формуюче начало. У віталізмі Е. – нематеріальна сила, яка нібито спрямовує і регулює всі процеси в організмах.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. ентелехія — ЕНТЕЛЕХІЯ (від грецьк. έντελέχια — здійсненість) — термін філософії Аристотеля, що позначає актуальну дійсність предмета на відміну від його потенції (можливості буття); виражає єдність матеріальної, формальної, діючої та цільової причин.  Філософський енциклопедичний словник