же

I (після голосних) ж, част.

Уживається для підсилення, підкреслення значення того слова, після якого стоїть.

|| Уживається після вказівних займенників та займенникових прислівників, щоб підкреслити подібність кого-, чого-небудь з кимсь, із чимсь, вказати на незмінність, постійність кого-, чого-небудь, на розвиток дії в межах одного місця, часу і т. ін.

II (після голосних) ж, спол.

1》 Уживається для з'єднання речень, зміст яких протиставляється.

2》 Уживається для приєднання речення, що доповнює, пояснює, розкриває зміст першого речення.

Значення в інших словниках

1. же — же 1 частка незмінювана словникова одиниця же 2 сполучник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. же — I ЖЕ – Ж част. Пишеться окремо: після приголосних же (стій же, в той же час, який же, як же; але аякже), після голосних – ж (але ж, в ту ж хвилину, того ж, яка ж). II же див. а2.  Літературне слововживання
3. же — же → жи  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. же — Що (сполучник), таки, але, а, та, бо; тоді, то; такії  Словник застарілих та маловживаних слів
5. же — Же, сп., пишемо окремо: він же, каза́в же; див. ж  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. же — ЖЕ¹, (після голосних) Ж, част. Уживається для підсилення, підкреслення значення того слова, після якого стоїть. Нептун же зараз взяв мітелку І вимів море, як світелку (Котл.  Словник української мови в 11 томах
7. же — Же сз. Же. Употребляется послѣ предыдущей согласной и й. Та й дурний же який ти, пане брате. Ном. № 6215. см. ж. 2) = що. Добре того страшить, же ся боїть. Ном. № 4401. tа таки а ні же. Положительно ничего, нисколько. Ном. № 4971.  Словник української мови Грінченка