жебрати

же́брати

-аю, -аєш, недок.

1》 неперех. Просити милостиню; жебрачити, жебрувати; старцювати.

2》 перех. і неперех. Надокучливо випрошувати що-небудь у когось.

Значення в інших словниках

1. жебрати — (збирати милостиню) жебракувати, жебрачити, старцювати, просити// просити милостині, просити Христа ради, ходити по миру, ходити по селі.  Словник синонімів Полюги
2. жебрати — же́брати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. жебрати — Жебрувати, ЖЕБРАКУВАТИ, обр. простягати руки <�Христа ради>, заглядати в руки; (випрошувати) циганити, канючити, кландати, р. миркати.  Словник синонімів Караванського
4. жебрати — див. жебракувати; просити  Словник синонімів Вусика
5. жебрати — ЖЕБРА́ЧИТИ (збирати милостиню), ЖЕ́БРАТИ, СТАРЦЮВА́ТИ, ЖЕБРУВА́ТИ рідше, ЖЕБРАКУВА́ТИ розм., ПРОСИ́ТИ розм., МИ́РКАТИ заст. Обв'язавшись картатими хустками, циганки знову підуть жебрачити, канючити шматок хліба, картоплину чи цибулину (Д.  Словник синонімів української мови
6. жебрати — Же́брати, -браю, -браєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. жебрати — ЖЕ́БРАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Просити милостиню; жебрачити, жебрувати; старцювати. Гринько Книш зачав жебрати тоді, як хата йому згоріла (Март., Тв., 1954, 374); — А цей, другий, документ дає тобі право жебрати по всій волості (Стельмах, Хліб..  Словник української мови в 11 томах
8. жебрати — Жебрати, -раю, -єш гл. = жебрувати.  Словник української мови Грінченка