живцем
живце́м
присл.
1》 У живому стані, живим.
Живцем узяти кого — захопити кого-небудь живим.
Їсти живцем — не давати спокою настирливими доріканнями, лайкою; допікати, мучити.
2》 перен. Цілком, повністю, без будь-яких змін.
Великий тлумачний словник сучасної української мови