завчати

завча́ти

-аю, -аєш і рідше заучувати, -ую, -уєш, недок., завчити, -чу, -чиш і рідше заучити, -учу, -учиш, док., перех.

1》 Старанно запам'ятовуючи, добре, міцно засвоювати.

2》 розм., рідко. Привчати себе до чого-небудь, виробляти певну навичку.

Значення в інших словниках

1. завчати — завча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. завчати — Заучувати, запам'ятовувати, вивчати напам'ять, (сліпо) визуджувати.  Словник синонімів Караванського
3. завчати — Вивчати, вивчити, повивчати, навчатися, навчитися, понавчатися  Словник чужослів Павло Штепа
4. завчати — ВИВЧА́ТИ (прочитуючи що-небудь, намагатися запам'ятати), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ЗАВЧА́ТИ, ЗАУ́ЧУВАТИ, ВИУ́ЧУВАТИ, РОЗУ́ЧУВАТИ, ЗУБРИ́ТИ розм., ВИЗУ́БРЮВАТИ розм., ВИЗУ́ДЖУВАТИ розм., ТОВКТИ́ розм. рідко (механічно). — Док.  Словник синонімів української мови
5. завчати — Завча́ти, -вча́ю, -вча́єш і зау́чувати, -чую, -чуєш; завчи́ти, -вчу́, -вчи́ш, -вча́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. завчати — ЗАВЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше ЗАУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш і рідше ЗАУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех. 1. Старанно запам’ятовуючи, добре, міцно засвоювати. Десятки віршів, а то й цілі поеми завчав [Максим] напам’ять (Коз.  Словник української мови в 11 томах